понеділок, 22 грудня 2014 р.

Метод проектів як педагогічна технологія

Метод проектів як спосіб планування цілеспрямованої діяльності у зв’язку з розв’язанням навчальних завдань у реальних життєвих обставинах почав складатися наприкінці ХІХ ст. у США як ,,метод проблем”. Він розвивався в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї в межах гуманістичного напряму у філософії та освіті.
З часом метод проектів пройшов стадію еволюційних змін. Народившись з ідеї вільного виховання, сьогодні проекти стають інтегрованим компонентом досить розробленої та структурованої системи освіти. Але сутність методу проектів майже не змінилася.
За визначенням С. Сисоєвої, метод проектів є однією з педагогічних технологій, ,,яка відображає реалізацію особистісно орієнтованого підходу в освіті і сприяє формуванню уміння адаптуватися до швидкозмінних умов життя людини постіндустріального суспільства”. Думку щодо технологічності методу проектів поділяють І. Єрмаков, Ю. Загуменнов, Л. Шелкович, Г. Шварц, Г. Столяренко, О. Дем’яненко, Г. Ісаєва, І. Зозюк, С. Клепко, І. Гусь, І. Калмикова. Тому далі, говорячи про метод проектів, матимемо на увазі педагогічну технологію.
Аналіз літератури засвідчив, що дослідники методу проектів не акцентують увагу на змістовому наповненні діяльності з проектування. Це пов’язано з тим, що зміст роботи залежить від багатьох чинників: специфіки навчального предмету, на якому застосовують метод проектів; навчального матеріалу, типу проекту, умов організації діяльності тощо. Наприклад, у природничих науках змістовою основою проекту є спостереження за об’єктами навколишнього середовища, у гуманітарних дисциплінах – цілеспрямовано виучуваний текст або його інтерпретації (відеофільм, вистава, брошура тощо).
У педагогічному контексті проекти розглядаються як результат навчального проектування. Науковці й фахівці-практики пропонують розгорнуту типологію навчальних проектів за різними класифікаційними ознаками:
1. За діяльністю, яка домінує в проекті (дослідницький, пошуковий, творчий, рольовий, прикладний, інформаційний, ігровий, ознайомчо-орієнтований).
2. За предметно-змістовою галуззю знань (монопроект у межах однієї галузі й міжпредметний проект).
3. За характером координації проекту (безпосередній, опосередкований).
4. За характером контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу).
5.  За кількістю учасників (індивідуальний, парний, груповий).
6.За тривалістю виконання проекту (короткостроковий, середньої тривалості, довготривалий).
7.  За характером партнерських взаємодій між учасниками проектування (кооперативний, змагальний, конкурсний).
8.  За характером цільових установок (втілення ідеї або плану; отримання естетичної насолоди; подолання інтелектуальних перепон; здобуття нових знань і досвіду).
9.   За професійною спрямованістю (комунікаційний, екологічний, соціальний тощо).
10. За взаємозалежністю з іншими проектами (відокремлений, наскрізний, спіралеподібний, аналогічний).
11.  За часом виконання (у навчальний час (поточний, підсумковий); у позанавчальний час;частково в навчальний і позанавчальний час).
12.  За сутнісними характеристиками (створюваний, пов’язаний з трудовою діяльністю; споживчий (підготовка екскурсій, інформаційні послуги тощо); проект розв’язання проблеми (науково-дослідницький); проект-вправа).
Незалежно від типу проекту результати роботи мають бути певним чином оформленими, повинні мати конкретне матеріальне вираження (відеофільм, альбом, газета, альманах, веб-сторінка, серія заходів, репортаж тощо).
Презентація й захист проектів – невід’ємна й обов’язкова складова застосування методу проектів. Дидакти й учителі здебільшого пов’язують презентацію та захист проектів із заходами в межах позакласної роботи з предмету, а також з нестандартними уроками на зразок: урок-диспут; урок-драматизація; урок-сумнів; урок-екскурсія; урок-занурення; урок-творчий звіт; урок-ділова гра; урок-прес-конференція; урок-конкурс; урок-змагання; урок-КВК; урок-узагальнення; урок творчості; урок-аукціон; урок-фантазія; урок-залік; урок-пошук істини; урок ,,парадоксів”; урок-концерт; урок-діалог; урок-конференція; урок-рольова гра; урок-семінар; інтегрований урок; урок-вікторина ,,Що? Де? Коли?”.
Результати проектування мають бути певним чином оформленими. Виникає необхідність окремого визначення критеріїв оцінювання оформлення й виконання проекту:
1)  реальність, практична спрямованість і значимість роботи;
2)  об’єм і повнота розробок, самостійність;
3)  рівень творчості, оригінальність розкриття теми, підходів, пропонованих рішень;
4)  аргументованість пропонованих рішень, підходів, висновків, повнота бібліографії, цитування;
5)  якість запису: оформлення, відповідність до стандартних вимог, рубрикування й структурування тексту, якість ескізів, малюнків, повнота рецензій.
Реалії сучасного навчально-виховного процесу свідчать про можливість ефективного застосування методу проектів у межах класно-урочної системи.
Слід по можливості більше впроваджувати проектну технологію на уроках
у 5–9 класах, що забезпечить цілісність сприйняття учнів, мотивацію  навчальної діяльності, практичне спрямування роботи на конкретний результат, створить умови для профільного навчання в старшій школі. Для учнів
10–11-х класів треба наближати завдання навчальних проектів максимально до життєвих ситуацій, щоб школярі могли себе випробувати в певній професії.
Останнім часом у навчальному процесі активного поширення набула технологія ,,перевернутого навчанняˮ, яка розвинулась на основі методу проектів. Елементи цієї технології дещо нагадують випереджувальні завдання.У ,,перевернутому класі” учні отримують навчальний матеріал за новою темою заздалегідь: у вигляді відео, презентації, анімації тощо, а потім вони самостійно опрацьовують його вдома. На наступному етапі заняття з цієї теми проводяться у вигляді активної участі учнів у навчальній діяльності, відпрацюванні матеріалу, взаємодії з учителем та однокласниками. Учні можуть працювати індивідуально або в невеликих групах. Різні групи учнів можуть вивчати і досліджувати різні аспекти однієї і тієї ж теми одночасно.
Використання технології ,,перевернутого навчанняˮ на уроках української мови та літератури свідчить про результативність інтерактивних методів, розвиток проектної технології, яка набуває нових форм та засобів вираження.

Немає коментарів:

Дописати коментар